Глава 1: глава 1

глава 1

151

0

Лот Людікс228
Поделиться

Глава 1. Таємниця, яка прокинулася
Вона завжди вважала своє життя звичайним.
Настільки звичайним, що іноді їй навіть здавалося, ніби в її житті взагалі нічого не відбувається.
Звичайний будинок. Звичайне місто. Звичайні люди навколо.
Але того вечора все змінилося.
Дівчина поверталася додому, коли раптом помітила, що навколо стало незвично тихо.
Ні машин.
Ні голосів людей.
Навіть вітер раптом стих.
Вона зупинилася.
— Дивно…
Телефон у руці згас.
— Тільки цього не вистачало.
Вона натиснула кнопку, але екран не реагував.
І тоді попереду з'явилося світло.
Спочатку маленьке.
Потім воно стало яскравішим, ніби просто посеред дороги відкривалося щось невідоме.
Дівчина зробила крок назад.
— Хто там?
У відповідь — тиша.
Світло раптом спалахнуло.
І вона почула голос.
— Нарешті…
Дівчина завмерла.
— Хто це сказав?
Перед нею поступово почала формуватися жіноча постать.
Незнайомка була одягнена у довгу темну сукню. Її волосся ніби рухалося саме по собі, хоча вулиця залишалася абсолютно безвітряною.
— Ти… хто?
Жінка подивилася на неї.
У її погляді було щось дивне.
Не просто сила.
Наче вона чекала на цю зустріч багато років.
— Я та, хто шукала тебе.
— Мене?
— Так.
— Ви мене з кимось плутаєте.
Незнайомка ледь усміхнулася.
— Ні. Я не могла помилитися.
Дівчина хотіла піти, але ноги раптом перестали слухатися.
— Що зі мною?
— Не бійся.
— Ви кажете не боятися після того, як я опинилася посеред порожньої вулиці з незнайомою людиною?!
Жінка засміялася.
— У тебе характер твоєї матері.
Дівчина різко замовкла.
— Що ви сказали?
Жінка більше не посміхалася.
— Ти нічого не знаєш про своїх батьків, правда?
— Я знаю достатньо.
— Ні. Ти знаєш лише те, що тобі дозволили знати.
Від цих слів у дівчини похололо всередині.
— Що ви маєте на увазі?
Жінка підняла руку.
Навколо її пальців з'явилося слабке світіння.
— Твоя сім'я приховувала від тебе правду.
— Яку правду?
— Ти не звичайна людина.
Дівчина нервово засміялася.
— Це якась дурна жартівлива вистава?
— Хотіла б я, щоб це було жартом.
У ту ж мить земля під ногами здригнулася.
Десь далеко пролунав глухий удар.
Жінка різко повернула голову.
Її обличчя змінилося.
— Вони знайшли тебе.
— Хто?
— Ті, хто боїться твого пробудження.
— Якого ще пробудження?!
Але відповідь вона вже не почула.
Темрява раптом накрила вулицю.
З неї почали виходити тіні.
Одна.
Друга.
Третя.
Дівчина відступила.
— Що це?!
— Не дивись їм в очі!
— Чому?!
— Просто не дивись!
Одна з істот кинулася вперед.
Жінка виставила руку.
Навколо них виник величезний магічний щит.
Удар був настільки сильним, що повітря затремтіло.
Дівчина дивилася на все це, не розуміючи, що відбувається.
— Магія…
Жінка глянула на неї.
— Так.
— Але… магії не існує.
— У твоєму світі — можливо.
Вона знову підняла руку.
Цього разу світло було настільки яскравим, що дівчина змушена була прикрити очі.
А коли відкрила їх…
Тіней уже не було.
Не було й тієї дивної жінки.
Залишилася лише маленька срібна прикраса на землі.
Дівчина підняла її.
Щойно пальці торкнулися металу, перед очима спалахнули чужі спогади.
Палац.
Величезна зала.
Люди, які стояли на колінах.
Жінка на троні.
На її голові була корона.
І всі навколо промовляли одне слово:
— Повелительниця…
Дівчина різко відсмикнула руку.
Видіння зникло.
Вона важко дихала.
— Хто я?..
Позаду почувся голос.
— Ти та, кого вони чекали.
Вона обернулася.
Та сама жінка знову стояла перед нею.
Але тепер її обличчя було серйозним.
— Ти спадкоємиця влади, яка здатна змінити весь світ.
— Я не хочу ніякої влади.
— Це не має значення.
— Чому?
Жінка подивилася їй прямо в очі.
— Тому що влада вже вибрала тебе.
Дівчина стиснула срібну прикрасу в руці.
— А якщо я відмовлюся?
Жінка мовчала кілька секунд.
— Тоді загине багато людей.
Дівчина зблідла.
— Ви мене шантажуєте?
— Ні. Я попереджаю.
— Хто я насправді?
Жінка зробила крок ближче.
— Ти остання спадкоємиця древнього роду.

— І що це означає?
— Що одного дня ти можеш стати Повелительницею світу.
Дівчина мовчала.
Вона ще не знала, що ці слова стануть початком її нового життя.
Не знала, що попереду на неї чекають вороги, союзники, таємниці минулого і люди, які захочуть використати її силу.
Не знала й найголовнішого.
Її народження було не випадковістю.
Її приховували багато років.
А ті, хто приховував правду, зробили це не для того, щоб захистити її.
Вони боялися її.
Бо якщо її сила прокинеться повністю…
світ більше ніколи не буде таким, як раніше.

КОММЕНТАРИИ

Пока нет комментариев. Будьте первым!

1 из 2